Щастинська територіальна громада

28 червня Україна відзначає одну з найважливіших державних дат — День Конституції України. У 2026 році Основному Закону незалежної України виповнюється 30 років. Саме 28 червня 1996 року Верховна Рада України ухвалила Конституцію, яка закріпила засади демократичного розвитку держави, визначила права і свободи людини та громадянина, принципи організації державної влади і місцевого самоврядування.

Прийняття Конституції стало визначальною подією українського державотворення. Основний Закон закріпив суверенітет України, її територіальну цілісність, демократичний устрій та верховенство права, ставши фундаментом незалежної української держави.

Водночас український конституціоналізм має значно глибше історичне коріння. Його традиції формувалися протягом століть, увібравши європейські ідеї демократії, верховенства права, прав і свобод людини та адаптувавши їх до українських суспільних традицій.

Історичні витоки українського конституціоналізму

Конституція України має понад тисячолітню історію. Її витоки — «Руська Правда», «Литовські статути», акти та універсали періоду Гетьманщини — правові акти конституційного характеру, що ставили Україну в один ряд з іншими європейськими країнами.

Однією з перших відомих пам’яток права стала «Руська Правда», укладена ще в XI–XII століттях за часів Київської Русі. Вона започаткувала традицію кодифікації права на українських землях. Подальший розвиток правової думки пов’язаний із Литовськими статутами, універсалами доби Гетьманщини та міжнародними договорами українських гетьманів.

Особливе місце в історії займає Конституція Пилипа Орлика 1710 року — документ, який вважається однією з перших європейських конституцій у сучасному розумінні. У ньому були визначені принципи організації влади, обмеження повноважень гетьмана, гарантії прав Війська Запорозького та українського народу.

Конституційна традиція української державності

Під час Української революції та визвольних змагань 1917–1921 років конституційний процес розпочався відразу після проголошення Першого Універсалу Центральної Ради. 29 квітня 1918 року Мала Рада схвалила «Статут про державний устрій, права і вольності Української Народної Республіки», яким УНР проголошувалася суверенною державою, «самостійною і ні від кого незалежною».

Державотворчі процеси цього періоду були перервані тривалою окупацією українських земель російською армією. Надалі на українських землях, що опинилися під контролем радянської влади, відбувалося формування конституційної системи в умовах тоталітарного режиму.

Перша Конституція УСРР була ухвалена в березні 1919 року. Вона закріплювала диктатуру пролетаріату та орієнтацію на «спільну боротьбу за торжество світової комуністичної революції».

Після утворення СРСР у 1922 році загальносоюзну Конституцію затвердили 31 січня 1924 року. У 1929 році була ухвалена нова Конституція УСРР, яка юридично закріпила входження України до складу СРСР та підпорядкування республіканського законодавства союзному центру.

У 1936 році в СРСР була прийнята так звана «сталінська» Конституція, яка декларувала демократичні права та свободи, але фактично закріплювала тоталітарну систему. Конституція УРСР 1937 року відтворювала її положення, обмежуючи реальну самостійність республіки.

У 1978 році була ухвалена Конституція УРСР, яка формально декларувала суверенітет республіки та народовладдя, однак залишалася частиною радянської правової системи.

Конституційний процес незалежної України

Новітній етап українського конституціоналізму розпочався з ухвалення Декларації про державний суверенітет України 16 липня 1990 року.

Після проголошення незалежності України 24 серпня 1991 року постала необхідність створення власного Основного Закону.

Проєкт Конституції розроблявся Конституційною комісією, проходив широке громадське обговорення та неодноразове доопрацювання. Важливим кроком стало підписання 8 червня 1995 року Конституційного договору між Президентом України та Верховною Радою України, який визначив порядок організації державної влади до ухвалення нової Конституції.

27 червня 1996 року Верховна Рада України розпочала безперервне засідання, яке тривало майже 24 години. Найбільш дискусійними залишалися питання державних символів, статусу Автономної Республіки Крим та державної мови. Після тривалих обговорень було досягнуто компромісу.

О 9 годині 20 хвилин 28 червня 1996 року Верховна Рада України ухвалила Конституцію України.

Основні цінності Конституції України

Конституція України закріпила основоположні принципи української державності: правові основи держави, її суверенітет і територіальну цілісність, права і свободи громадян.

Людина, її життя і здоров’я, честь і гідність, недоторканність і безпека визнаються найвищою соціальною цінністю. Конституція містить норми прямої дії.

Одним із ключових положень є стаття 5, згідно з якою носієм суверенітету і єдиним джерелом влади в Україні є народ.

Конституція сьогодні

Упродовж тридцяти років Конституція України залишається правовим фундаментом української державності.

В умовах повномасштабної російської агресії її положення набувають особливого значення, адже саме Конституція визначає незмінність суверенітету України, її незалежності, демократичного устрою та прав громадян.